Я, Ткаченко Людмила, мама Ткаченко Софії, моєї улюбленої доньки.

Донька виросла дружелюбною, довірливою, яка завжди готова піти на контакт з людьми, але при цьому завжди в моїй присутності.

   Коли наша сім’я дізналася про можливість Софії поїхати на відпочинок до Франції, то ми були в розгубленому стані. Наше дитя ніколи більш ніж на тиждень не розлучалося з рідними.

Також, я була стурбована, оскільки Софія має ваду слуху та як наслідок погану вимову,   і виникало логічне питання її спілкування з оточенням у іншій країні з новими людьми.

Після довгих бесід з донькою, дивлячись на її прагнення пізнати нові краї, ми все ж таки наважилися і хочемо підкреслити, не дарма. Тривога була марною.

     Софія, більшість часу проживала в приватному, комфортному будинку невеликого міста Сошем (Sausheim), що розташований на сході Франції. Також, більше тижня, перебувала у відпочинковому комплексі на березі моря неподалеку від м. Ніци. Непорівнянна природа, насичене повітря, прекрасне море гарні умови розташування та привітливі люди – це все та багато іншого супроводжувало мою дитину на незабутньому для неї відпочинку.

       Постійне спілкування, подорожі в гори, екскурсії, пікніки, розваги супроводжували протягом усього часу та тримали в насиченому  ритмі позитивного проведення часу.

     Гарне відношення та турбота приймаючої сім’ї відкинули всі мої тривоги. Софія проявила себе досить самостійною, відповідальною та має здатність вирішувати свої побутові проблемні ситуації без батьків. За час перебування у Франції дитина подорослішала, приїхала  практично з новими поглядами та манерами спілкування.

       «Як же ми тебе любимо, доню!»